Подія - 1999 24 Hours of Le Mans
Дата проведення - 12-13 червня 1999 року
Автомобіль - Toyota GT-One
Силовий агрегат - Toyota R36V 3.6 L Turbo V8
Гума - Michelin
Клас - LMGTP
Команда - Toyota Motorsports
Екіпаж - Martin Brundle / Emmanuel Collard / Vincenzo Sospiri
Позиція - не фінішував
Кільуість кіл - 90
Toyota GT-One, або Toyota TS020 — гоночний автомобіль, розроблений японською компанією Toyota у зв'язку зі створенням в 1997 році в Кельні (Німеччина) команди Toyota Team Europe для участі у гонках 24 години Ле-Мана 1998 року, а потім в Ле-Мані 1999 року. Дизайн автомобіля був розроблений інженером Андре де Кортанзе для заміни застарілих автомобілів Toyota, які змагалися в класах Grand Tourer. Автомобіль не досяг важливих перемог у спорті.
Хоча результати, отримані в 1998 році, і два других місця в 1999 році, не були значущими, GT-One вважається одним з найкращих автомобілів в автоспорті з моменту останнього хорошого результату, отриманого Toyota в Ле-Мані в 1994 році.
Всього за два роки реалізації програми було побудовано сім GT-One. Перші шість були побудовані у 1998 гоці, а останнє шассі - у 1999 році.
LM801 - Дослідний зразок, що ніколи не брав участь у перегонах.
LM802 - 1998 24 Hours of Le Mans # 29, а пізніше тестова машина.
LM803 - Дорожня легальна версія GT-One, що демонструвалася у Європі, по ліцензії «К-ЛМ-1998».
LM804 - 1998 24 часа Ле-Мана № 28, 1999 24 часа Ле-Мана № 3, пізніше виставлений в Японії. Був єдиним автомобілем, що приймав участь в обох Ле-Манах.
LM805 - 1998 24 Hours of Le Mans # 27, а пізніше тестова машина.
LM806 - 1999 24 часа Ле-Мана # 2. (Знищено)
LM907 - 1999 24 часа Ле-Мана # 1.
Післе закінчення ери Групи C у 1994 році, Toyota вирішила мінити свої плани по відношенню до гонок на спортивних автомобілях , перейшовши на класи GT в 1995 році. Для цих магань команда використовувала два різних стилі автомобілей. Першою була сильно модифікована Toyota Supra , відома как Supra LM, в якій використовувався рядний 4-циліндровий двигун 3S-GT (503E) з турбонаддувом. Друга заявка представляла собою спеціально створений автомобіль для використання в якості гоночного, щоб відповідати правилам омологації. А для цього потрібна була невелика кількість серійних автомобілів для продажу. Цей автомобіль був сильно модифікований в порівнянні з Toyota MR2 та став відомий як SARD MC8-R. Він використовував виготовлений на замовлення Toyota V8 з турбонаддувом. В той час якк Supra чулово показала себя в 1995 році, MC8-R виглядав краще в 1996 році. В 1997 році команда пропустила Ле-Ман, щоб матиможливість роробити новий автомобіль для класу GT.
Звернувшись до європейського підрозділу Toyota, що в Кельні, команді Toyota Team Europe (TTE) та Далларі було поручено розробити новий автомобіль GT. В 1997 році команди Mercedes-Benz CLK GTR та Porsche 911 GT1 використовували лазівки у правилах - кожний автомобіль представляв собою суперкар, побудований на замовлення, і лишь невелика кількість серійних автомобілів була побудована для омологації. В TTE зроуміли, що насправді їм потрібно побудувати лише один серійний автомобіль, щоб відповідати правилам омологації. Це дало можливість команді мати автомобіль, який ніколи не буде дійсно проданий покупцю, а це означало, що люба розкіш водія може бути виключена.
Також Toyota діналася про лазівки, які використала Mercedes-Benz. Усі автомобілі на базі GT повинні мати місце для зберігання, щоб там міг розміститися чемодан стандартного разміру, для того щоб автомобіль рахувався не тільки серійним, но і придатним для використання населенням. На Mercedes зробили невеликий отвір в області, що не використовується, під задньою частиною кузова, хоча доступ до неї був і не такий простий. Toyota в своїй інтерпритації правил змогла переконати посадових осіб Автомобільного клубу de l'Ouest (ACO) у тому, що паливний бак, котрий а звичай пустий, коли автомобіль оглядається перед гонкою, можна використати в якості багажного відділення, оскільки в нього, теоретично, влазивчемодан.
TTE спроектувала та виготовила шассі та кузов з вуглецевого волокна на власному підприємстві, в той час як Toyota встановила сильно модифіковану версію двигуна, що першочергово використовувався на автомобілях групи C, - R36V 3,6 л Turbo V8.
Було побудовано тільки два дорожніх автомобіля GT-One, необхідних для того, щоб гоночний автомобіль класифікували як Grand Tourer на базі дорожнього автомобіля. Вони були пофарбовані в червоний колір та мали базовий інтер'єр. Один був розміщений у музеї в Японии, інший - на виставці Toyota Motorsport GmbH у Кельні.
Виробник Онікс. Мені дуже подобається цей автомобіль, тому дуже довго шукав вигідну пропозицію. І ось вона в мене. Був дефект - відсутня антена. Але для мене це не суттєво. Дуже кльова. Виконана правильно і достовірно. Непогана деталізація. Я додав антену і зробив розшивку. До цього моменту в мене буда журнальна GT-One. Я не неї не звертав уваги, просто стояла на поличці, якщо не буде іншого варіанту. Коли прийшла ця модель, я все дослідив і можу сказати, що журналка іде на сміття (розбір на запчастини). Вона зовсім не правильна. Забірник на криші занадто довгий. Плюс задня оптика косячна. Як видно з опису, всього було дві цивільних копії, однакових, і зовні вони відрізнялися від гоночних лише як раз цією оптикою - на цивільній по 3 ліхтарика, на гоночній по два. В журнальній же їх по два. І держ номер (до речі правильний) тільки спереду, хоча повинен бути і позаду. Хотілося б залишити і дорожню версію, але ДеА наплужила. Взагалі те покоління журналу Суперкарів дуже суперечливе, бо багато косяків, які роблять моделі неправильними.
