
Удачный год 

Есть такие решения, после принятия которых, тараканы в голове аплодируют стоя!
Продовжимо екскурс в історію німецького кузовного чемпіонату, наступний сезон - 1995.
Протягом кількох сезонів поспіль в календарі ДТМ були присутні позазалікові виїзні етапи, як то Донінгтон та Мюджело. Інтерес глядачів іноді не поступався німецьким етапам, що обіцяло певні маркетингові дивіденти. В 1995 році організатори серії вирішили додати виїзних етапів і відокремити їх в окрему гоночну серію, ITC.
Вперше пілоти автомобілів класу 1 отримали можливість змагатися одразу за двома титулами. Команди почали стягувати до майбутньої європейської баталії найкращі людські ресурси. Клаус Людвіг оголосив про перехід до Опель Тім Розберг ще в кінці сезона-94, незважаючи на завойований з Мерседесом титул чемпіона 1994 року. Задачею шефа спортивного відділення GM Europe Вальтера Трезера було подвоїти кількість пілотів порівняно з 1994 роком. Тоді жовто-білі «калібри» виводили на німецькі траси екс-чемпіон світу Ф1 Кейо Розберг, переможець Ле-Ману Джон Вінтер та Мануель Ройтер, що виграв у Донингтоні першу для Опеля гонку DTM. В міжсезоння Винтера звільнили, а крім Людвіга в команду залучили ще трьох: екс-партнера Шумахера Юркі-Ярві Лехто, останнього чемпіона світу в гонках на витривалість Янніка Дальма та переможця «кузовного» чемпионату Португалії Ні Аморима. В технічному аспекті Опель представив полегшену трансмісію та керовану комп’ютером систему підсилення рульового керування. Була покращена аеродинаміка автомобіля. Зміни в аеродинаміці можна побачити на цих двох моделях: Модель Людвіга представлена в старій модифікації, т.зв. Presentation боліда в міжсезоння. Автомобіль Розберга - бойова специфікація, яка, власне, і брала участь в чемпіонаті.
Протягом сезону Клаус Людвіг не виправдав сподівання команди. 5 разів він сходив з дистанції, в двох гонках не стартував через розбиту машину. Втім, чотири подіуми (з яких дві перемоги) зробили Людвіга бронзовим призером чемпіонату ДТМ. Розберг взагалі сходив в половині гонок і жодного разу не піднявся на подіум. В заліку ІТС справи були ще гірші, пілоти зайняли тільки 14 і 20 місця відповідно.















Протягом кількох сезонів поспіль в календарі ДТМ були присутні позазалікові виїзні етапи, як то Донінгтон та Мюджело. Інтерес глядачів іноді не поступався німецьким етапам, що обіцяло певні маркетингові дивіденти. В 1995 році організатори серії вирішили додати виїзних етапів і відокремити їх в окрему гоночну серію, ITC.
Вперше пілоти автомобілів класу 1 отримали можливість змагатися одразу за двома титулами. Команди почали стягувати до майбутньої європейської баталії найкращі людські ресурси. Клаус Людвіг оголосив про перехід до Опель Тім Розберг ще в кінці сезона-94, незважаючи на завойований з Мерседесом титул чемпіона 1994 року. Задачею шефа спортивного відділення GM Europe Вальтера Трезера було подвоїти кількість пілотів порівняно з 1994 роком. Тоді жовто-білі «калібри» виводили на німецькі траси екс-чемпіон світу Ф1 Кейо Розберг, переможець Ле-Ману Джон Вінтер та Мануель Ройтер, що виграв у Донингтоні першу для Опеля гонку DTM. В міжсезоння Винтера звільнили, а крім Людвіга в команду залучили ще трьох: екс-партнера Шумахера Юркі-Ярві Лехто, останнього чемпіона світу в гонках на витривалість Янніка Дальма та переможця «кузовного» чемпионату Португалії Ні Аморима. В технічному аспекті Опель представив полегшену трансмісію та керовану комп’ютером систему підсилення рульового керування. Була покращена аеродинаміка автомобіля. Зміни в аеродинаміці можна побачити на цих двох моделях: Модель Людвіга представлена в старій модифікації, т.зв. Presentation боліда в міжсезоння. Автомобіль Розберга - бойова специфікація, яка, власне, і брала участь в чемпіонаті.
Протягом сезону Клаус Людвіг не виправдав сподівання команди. 5 разів він сходив з дистанції, в двох гонках не стартував через розбиту машину. Втім, чотири подіуми (з яких дві перемоги) зробили Людвіга бронзовим призером чемпіонату ДТМ. Розберг взагалі сходив в половині гонок і жодного разу не піднявся на подіум. В заліку ІТС справи були ще гірші, пілоти зайняли тільки 14 і 20 місця відповідно.















Rosberg team незважаючи на зірковий склад лишалася другою в стані Опеля. Основною ж завжди була Opel Team Joest, за яку виступало аж чотири машини.Як вже говорилося вище, крім Ройтера в команду залучили Далмаса, Ароніма і такого собі Юркі Юхані Ярвілєхто, більш відомого як J.J.Lehto.
Пілот Ф1 в другорядних командах, в 94му році закінчив виступи в королівських перегонах, сконцентрувавшись на кузовах і ЛеМані. Після 4х гонок в ДТМ він взяв участь в перегонах 24 ЛеМан, де переміг за кермом McLaren F1 GTR.
В заліку ДТМ він посів 13 місце, ІТС - 11те. В Хельсінки, трасі заліку ІТС він виборов 3 місце в першій гонці. Серед товаришів по команді він поступився лише Ройтеру.







Пілот Ф1 в другорядних командах, в 94му році закінчив виступи в королівських перегонах, сконцентрувавшись на кузовах і ЛеМані. Після 4х гонок в ДТМ він взяв участь в перегонах 24 ЛеМан, де переміг за кермом McLaren F1 GTR.
В заліку ДТМ він посів 13 місце, ІТС - 11те. В Хельсінки, трасі заліку ІТС він виборов 3 місце в першій гонці. Серед товаришів по команді він поступився лише Ройтеру.







Калибры


Опеля красивые!!! Даже не знаю какой краше, все классные!


Офігенні опельки!


Хочешь изменить мир? Начни с самого себя.
С ув. Богдан...
С ув. Богдан...
Красавцы!


мой гараж народных автомобилей
С Уважением Александр !
Интуиция сначала поддакивает, а потом отнекивается.
С Уважением Александр !
Интуиция сначала поддакивает, а потом отнекивается.
В цьому сезоні чемпіонат ще більше став змаганням бюджетів. Приватні пілоти не мали жодного шансу там, де в битві зійшлися титани. Альфа Ромео змогла залучити потужного спонсора, і дві головні машини красувались в кольорах Martini.
Нова модифікація Альфа-Ромео зійшла зі стапелів незадовго до початку сезону, гонщикам бракувало тестового "накату". Навіть з вице-чемпіоном Ф1 Мікеле Альборето та переможцем італійської ФЗ Джанкарло Физикеллою, міланська команда змушена була грати другу роль, з ностальгією згадуючи сезон 93, де АР завдавала темп боротьби.
В 1995 році зміни в правилах дозволяють встановити підвіску, схожу на ту, що використовувалась у гонках Гран Прі, – на подвійних важілях з амортизаторами, розташованими горизонтально. До середини сезону спеціалісти з аеродинаміки переглянули рішення заднього бамперу. Аеродинамічний обвіс швидко еволюціонував, форма переднього бамперу, зокрема маленькі повітроводи по боках для масляного радіатора, також змінювались дуже часто часто. Спеціалістам з двигунів довелось вдосконалювати випускну систему.. Вихлопні труби виходили тепер в спеціальний короб, відокремлений від дифузора.
Щоб скласти гідну конкуренцію автомобілям із Штутгарта, конструктори із Мілану повинні були заново переробити свій автомобіль – в міжсезоння інженери провели велику роботу. Результатом її стала нова модифікація моделі 155V6Ti – Step 2. Автомобіль створили майже заново – нова трансміссія, електронний контроль диференціала, незалежна підвіска на поперечних трикутних важелях, вдосконалена аеродинаміка.
Проте на презентацію перед початком сезону міланці викотили автомобіль старої модифікації, проте в кольорах титульного спонсора.
Протягом сезону Алессандро Нанніні лише двічі піднявся на подіум, зайнявши в підсумку лише 11 місце. Нікола Ларіні став шостим, маючи в доробку п'ять подіумів в заліку ДТМ, і став четвертим в заліку ІТС, завоювавши єдину перемогу в Хельсінкі









Нова модифікація Альфа-Ромео зійшла зі стапелів незадовго до початку сезону, гонщикам бракувало тестового "накату". Навіть з вице-чемпіоном Ф1 Мікеле Альборето та переможцем італійської ФЗ Джанкарло Физикеллою, міланська команда змушена була грати другу роль, з ностальгією згадуючи сезон 93, де АР завдавала темп боротьби.
В 1995 році зміни в правилах дозволяють встановити підвіску, схожу на ту, що використовувалась у гонках Гран Прі, – на подвійних важілях з амортизаторами, розташованими горизонтально. До середини сезону спеціалісти з аеродинаміки переглянули рішення заднього бамперу. Аеродинамічний обвіс швидко еволюціонував, форма переднього бамперу, зокрема маленькі повітроводи по боках для масляного радіатора, також змінювались дуже часто часто. Спеціалістам з двигунів довелось вдосконалювати випускну систему.. Вихлопні труби виходили тепер в спеціальний короб, відокремлений від дифузора.
Щоб скласти гідну конкуренцію автомобілям із Штутгарта, конструктори із Мілану повинні були заново переробити свій автомобіль – в міжсезоння інженери провели велику роботу. Результатом її стала нова модифікація моделі 155V6Ti – Step 2. Автомобіль створили майже заново – нова трансміссія, електронний контроль диференціала, незалежна підвіска на поперечних трикутних важелях, вдосконалена аеродинаміка.
Проте на презентацію перед початком сезону міланці викотили автомобіль старої модифікації, проте в кольорах титульного спонсора.
Протягом сезону Алессандро Нанніні лише двічі піднявся на подіум, зайнявши в підсумку лише 11 місце. Нікола Ларіні став шостим, маючи в доробку п'ять подіумів в заліку ДТМ, і став четвертим в заліку ІТС, завоювавши єдину перемогу в Хельсінкі









Стефано Модена та Міхаель Бартельс з команди Euroteam виступили досить сильно, Бартельс двічі переконливо переміг у Діпхольці і був третім на АФУСі, що допомогло посісти 10ту сходинку. В ІТС для нього перегони не склались, і він не менш впевнено набрав 0 (нуль) балів
Модена завдяки більшій стабільності в заліку ІТС посів сьоме місце, в ДТМ - 16те, втім, без жодної перемоги.








Модена завдяки більшій стабільності в заліку ІТС посів сьоме місце, в ДТМ - 16те, втім, без жодної перемоги.












