Дякую за високу оцінку!
На рахунок решти - згоден на всі 100.
Це перше шасі з лінійки королівських Бугатті 41.100.
У жовтні 1928 року «нерідний» кузов Паккарда, що стояв на прототипі, був замінений на дводверний фіакр власного дизайну Бугатті (хоча крила залишилися старими). Інформації і фото майже нема, оскільки в цьому ж році цей кузов замінили на чотиридверний купе берліна.
Виробник моделі Bugatti 41 Royale Fiacre 1928 р. - RIO (#74) з моїми доопрацюваннями.
У жовтні 1928 року «нерідний» кузов Паккарда, що стояв на прототипі, був замінений на дводверний фіакр власного дизайну Бугатті (хоча крила залишилися старими). Інформації і фото майже нема, оскільки в цьому ж році цей кузов замінили на чотиридверний купе берліна.
Виробник моделі Bugatti 41 Royale Fiacre 1928 р. - RIO (#74) з моїми доопрацюваннями.
Bugatti 57ТT Tourer "Therese" Bertelli (57.316)
Інформація з аукціону Bonhams, де востаннє машина була продана за 430,5 тис. фунтів.
«Полковник Джайлз був видатним членом-засновником Британського клубу власників Bugatti, пізніше президентом клубу та володів не менше як дванадцятьма автомобілями Bugatti.
Bugatti 57ТT (# 57316), відомий як «Térèse», був куплений полковником у 1935 році у вигляді голого шасі.
Загальний дизайн кузова був розроблений братом полковника Еріком, а будівництво було доручено кузовному ательʼє Бертеллі з Фелтема. Новий кузов Grand Tourer був готовий у вересні 1935 року, а видання Motor Sport описувало його як «одночасно вражаючий, добре обтічний і такий, що чудово підходить для швидкісних подорожей».
Цей автомобіль мав модифікацію TT, що відрізнялася двигуном з високим ступенем стиснення та більшим нахилом рульової колонки, і мав потужність 148 к.с.
Історія цього автомобіля чудово задокументована в Bugantics (Британському клубі власників Bugattі), серед особливостей зазначено лобове скло, що складається з двох частин, подовжений капот і задня кришка багажного відсіку, а також коробка передач з дистанційним приводом. Характерні трубчасті сидіння Bugatti дозволили створити компактний, але просторий автомобіль Grand Tourer на 4 місця. Відсіки для двох запасних коліс передбачено в глибокому багажнику, а гідравлічні домкрати Jackall встановлені ззаду призначались для полегшення заміни коліс. Очевидно, саме цей автомобіль вплинув на створення наступного автомобіля у сім’ї Джайлз, двомісного Type 57S (пізніше 57SC), який мав кузов, розроблений Еріком Джайлзом, але вже побудований в ательʼє Корсика.
«Térèse» була продана полковником Джайлзом у березні 1939 року своєму колезі, шанувальнику Bugatti, Степлтону, а реєстраційний номер CU 7 Джайлз залишив собі на автомобіль Bugattі 57S Corsica.
Записи клубу Bugatti показують, що «Тереза» була переможницею Кубка Джорджа Гарріса в 1935 році та в 1948-1949 роках.
У листопаді 1954 року «Térèse» вдруге змінила власника, перейшовши у теперішню власність (також члена Клубу Bugatti). Безпосередньо з заводу був придбаний новий блок циліндрів та встановлений на автомобіль, а передні гальма стали гідравлічними. Встановлено нові фари від компанії Scintilla та бічні ліхтарі, розташовані на передніх крилах.»
Представлена модель від Matrix, артикул MX50205-041, тираж 408 шт., рік випуску приблизно 2020.
Модель виконана на 5 з "-".
Придирки: грубувато виконана поперечина між крилами (вона повинна бути тоншою) та завеликі фари. Ще на фото помітив, що ліва стійка лобовухи криво приклеєна (треба виправити). Також, спочатку грішив на серебрянку "стріли" по боках капоту і на кришці багажника, думав, шо там мав бути хром, а потім побачив на прототипі, шо так і треба. Вибачив.
Зате тут класно виконаний салон і панель приладів, навіть маємо текстильне покриття підлоги.
Інформація з аукціону Bonhams, де востаннє машина була продана за 430,5 тис. фунтів.
«Полковник Джайлз був видатним членом-засновником Британського клубу власників Bugatti, пізніше президентом клубу та володів не менше як дванадцятьма автомобілями Bugatti.
Bugatti 57ТT (# 57316), відомий як «Térèse», був куплений полковником у 1935 році у вигляді голого шасі.
Загальний дизайн кузова був розроблений братом полковника Еріком, а будівництво було доручено кузовному ательʼє Бертеллі з Фелтема. Новий кузов Grand Tourer був готовий у вересні 1935 року, а видання Motor Sport описувало його як «одночасно вражаючий, добре обтічний і такий, що чудово підходить для швидкісних подорожей».
Цей автомобіль мав модифікацію TT, що відрізнялася двигуном з високим ступенем стиснення та більшим нахилом рульової колонки, і мав потужність 148 к.с.
Історія цього автомобіля чудово задокументована в Bugantics (Британському клубі власників Bugattі), серед особливостей зазначено лобове скло, що складається з двох частин, подовжений капот і задня кришка багажного відсіку, а також коробка передач з дистанційним приводом. Характерні трубчасті сидіння Bugatti дозволили створити компактний, але просторий автомобіль Grand Tourer на 4 місця. Відсіки для двох запасних коліс передбачено в глибокому багажнику, а гідравлічні домкрати Jackall встановлені ззаду призначались для полегшення заміни коліс. Очевидно, саме цей автомобіль вплинув на створення наступного автомобіля у сім’ї Джайлз, двомісного Type 57S (пізніше 57SC), який мав кузов, розроблений Еріком Джайлзом, але вже побудований в ательʼє Корсика.
«Térèse» була продана полковником Джайлзом у березні 1939 року своєму колезі, шанувальнику Bugatti, Степлтону, а реєстраційний номер CU 7 Джайлз залишив собі на автомобіль Bugattі 57S Corsica.
Записи клубу Bugatti показують, що «Тереза» була переможницею Кубка Джорджа Гарріса в 1935 році та в 1948-1949 роках.
У листопаді 1954 року «Térèse» вдруге змінила власника, перейшовши у теперішню власність (також члена Клубу Bugatti). Безпосередньо з заводу був придбаний новий блок циліндрів та встановлений на автомобіль, а передні гальма стали гідравлічними. Встановлено нові фари від компанії Scintilla та бічні ліхтарі, розташовані на передніх крилах.»
Представлена модель від Matrix, артикул MX50205-041, тираж 408 шт., рік випуску приблизно 2020.
Модель виконана на 5 з "-".
Придирки: грубувато виконана поперечина між крилами (вона повинна бути тоншою) та завеликі фари. Ще на фото помітив, що ліва стійка лобовухи криво приклеєна (треба виправити). Також, спочатку грішив на серебрянку "стріли" по боках капоту і на кришці багажника, думав, шо там мав бути хром, а потім побачив на прототипі, шо так і треба. Вибачив.
Зате тут класно виконаний салон і панель приладів, навіть маємо текстильне покриття підлоги.
Bugatti 57C Cabriolet Vanvooren "Shah d'Iran" (57.808)
Дизайн кузова цієї машини був розроблений Figoni&Falaschi (що видно з першого погляду), але виготовлений іншим видатним кузовником Van Vooren.
Машина була замовлена французьким урядом у 1939 році для весільного подарунка Принцу Персії (майбутньому шаху Ірану) Резе Пехлеві.
Автомобіль відрізнявся закритими колісними арками, складним верхом, що ховається під металеву панель, а також механізмом, що дозволяє відкидати лобове скло на капот зсередини машини - спеціальним важелем під панеллю приладів.
У 1959 році машина була продана з гаража шаха за суму приблизно 275 тисяч доларів. Після прибуття до Північної Америки машина страждала від поганого зберігання, перенесла установку на неї чужорідного двигуна V8. Вона змінила кількох власників, але не з'являлася на публіці до 1983 року, коли була повністю відреставрована. Спочатку вона була пофарбована в бордовий колір. Пізніше автомобіль змінив свій колір на темно-синій.
В даний час цей Бугатті знаходиться в Музеї Петерсена в Лос-Анджелесі.
Модель виконана Matrix (MX50205-032) з лімітом всього 120 шт.
Дизайн кузова цієї машини був розроблений Figoni&Falaschi (що видно з першого погляду), але виготовлений іншим видатним кузовником Van Vooren.
Машина була замовлена французьким урядом у 1939 році для весільного подарунка Принцу Персії (майбутньому шаху Ірану) Резе Пехлеві.
Автомобіль відрізнявся закритими колісними арками, складним верхом, що ховається під металеву панель, а також механізмом, що дозволяє відкидати лобове скло на капот зсередини машини - спеціальним важелем під панеллю приладів.
У 1959 році машина була продана з гаража шаха за суму приблизно 275 тисяч доларів. Після прибуття до Північної Америки машина страждала від поганого зберігання, перенесла установку на неї чужорідного двигуна V8. Вона змінила кількох власників, але не з'являлася на публіці до 1983 року, коли була повністю відреставрована. Спочатку вона була пофарбована в бордовий колір. Пізніше автомобіль змінив свій колір на темно-синій.
В даний час цей Бугатті знаходиться в Музеї Петерсена в Лос-Анджелесі.
Модель виконана Matrix (MX50205-032) з лімітом всього 120 шт.
Duesenberg SJ Special Mormon Meteor
Ця модель виконана італійською KESS (арт. KE43055010), смола, тираж 250 шт.
Ця модель виконана італійською KESS (арт. KE43055010), смола, тираж 250 шт.
Bugatti 41 Royale Weinberger Victoria Cabriolet (41.121)
Bugatti 41 Royale Coupe Berline (41.100)
Вітаю, шановне панство!
У мене знову Bugatti.
Нещодавно на своїй сторінці я вже описував історію цієї машини (коли показував фіакр на цьому ж шасі).
Це - такби мовити варіант кузова №3, що був побудований на першому шасі королівських Бугатті 41100. Ця берліна замінила собою кузов фіакр.
Модель, яку ви бачите - це "спотворена" мною версія від RIO.
Такою її мені подарували.
Тепер вона має такий вигляд.
Я ж маю велике бажання зібрати всі моделі 41-ї серії.
Вітаю, шановне панство!
У мене знову Bugatti.
Нещодавно на своїй сторінці я вже описував історію цієї машини (коли показував фіакр на цьому ж шасі).
Це - такби мовити варіант кузова №3, що був побудований на першому шасі королівських Бугатті 41100. Ця берліна замінила собою кузов фіакр.
Модель, яку ви бачите - це "спотворена" мною версія від RIO.
Такою її мені подарували.
Тепер вона має такий вигляд.
Я ж маю велике бажання зібрати всі моделі 41-ї серії.
Цей автомобіль - останній із випущених Bugatti Type 57S. Шасі з номером 57602 було збудовано у травні 1938 року, а до кінця липня на ньому встановлено кузов купе фірми Corsica, у якого лінія даху (також присутній люк) та задня частина багато в чому нагадують Type 57S Atalante. Також існує неофіційна версія, що цей дизайн створений самим замовником машини, британським гонщиком-любителем Пітером Хемптоном у співпраці з ательє Vanden Plas.
Цей Type 57S спочатку не був гоночним автомобілем (тобто не мав компрессора), але став ним за фактом. Інакше й бути не могло, адже Хемптон з початку 1930-х років у себе на батьківщині та в континентальній Європі брав участь у багатьох клубних перегонах, у тому числі на різних моделях Bugatti. Перший старт на купе Corsica він взяв уже в серпні 1938 року - в ралі Париж-Ніца, де зайняв 21 місце, а далі періодично виступав на ньому аж до початку 1950-х, самотужки оснастивши мотор компресором від іншого Bugatti.
Пізніше Хемптон встановив сучасні покажчики поворотів, зняв колісні ковпаки та обтікачі на задніх арках.
Хемптон володів машиною до 1954 року. Нині вона експонується у музеї Cité de l'Automobile у французькому Мюлузі.
Luxcar випустив цю модель в обох варіантах з артикулами LUX010А та LUX010B. Ви бачите первісний варіант з артикулом «В». Це смола, ліміт 500 екземплярів.
Цей Type 57S спочатку не був гоночним автомобілем (тобто не мав компрессора), але став ним за фактом. Інакше й бути не могло, адже Хемптон з початку 1930-х років у себе на батьківщині та в континентальній Європі брав участь у багатьох клубних перегонах, у тому числі на різних моделях Bugatti. Перший старт на купе Corsica він взяв уже в серпні 1938 року - в ралі Париж-Ніца, де зайняв 21 місце, а далі періодично виступав на ньому аж до початку 1950-х, самотужки оснастивши мотор компресором від іншого Bugatti.
Пізніше Хемптон встановив сучасні покажчики поворотів, зняв колісні ковпаки та обтікачі на задніх арках.
Хемптон володів машиною до 1954 року. Нині вона експонується у музеї Cité de l'Automobile у французькому Мюлузі.
Luxcar випустив цю модель в обох варіантах з артикулами LUX010А та LUX010B. Ви бачите первісний варіант з артикулом «В». Це смола, ліміт 500 екземплярів.
Повідомлень: 125
З нами з: 22 червня 2023, 16:40
Lancia Aprilia (1937–1949) була революційним автомобілем, одним із перших, розроблених з використанням аеродинамічної труби у співпраці з Battista Farina та Politecnico di Turino, досягнувши на той час рекордно низького коефіцієнта лобового опору 0,47. Вперше Lancia Aprilia berlinetta aerodinamica була показана в 1936 році. Виробництво почалося в лютому 1937 року, в тому місяці, коли помер засновник фірми. Це був останній проект Вінченцо Лянчі. Перша серія (модель 238, 10354 одиниці, 1937–39) мала двигун V4 об’ємом 1352 куб.см, потужністю 47 к.с. Друга серія (модель 438, 9728 одиниць, 1939–49) мала об’єм двигуна, збільшений до 1486 куб.см, що забезпечувало 48 к.с. З моделлю Aprilia Lancia слідувала своїй традиції пропонувати автомобілі з правим кермом навіть на ринках, які інші виробники розглядають як ринки з лівостороннім рухом. У 1938 році в італійських гонках почала з'являтися перша Lancia Aprilia, підготовлена відповідно до правил національної спортивної категорії. Дебютом став Луїджі Віллорезі, який виграв Mille Miglia на машині з кузовом Zagato. Zagato випустила три екземпляри, кожен із різними варіаціями кузова, натхненними авіацією. Автомобіль Віллорезі мав найбільш вдосконалений аеродинамічний кузов.
Автомобілі використовувалися в багатьох перегонах, включаючи Mille Miglia та Circuito di Pescara, на яких керували Еудженіо Мінетті, син Енріко та Луїджі Віллорезі, під кольором Scuderia Ambrosiana. Наразі всі три машини зникли.
Щоб відсвяткувати сторіччя Lancia та давню співпрацю між маркою та міланським виробником кузовів для спортивних версій, Андреа Загато вирішив відтворити Lancia Aprilia Sport Aerodinamica, побудовану його дідом Уго в 1938 році. Складний процес почався з пари чорно-білих фотографій машини – єдине джерело точної інформації, що залишилося. Оскільки оригінального автомобіля більше не існує, для реконструкції кузова Aprilia Sport було використано сучасне цифрове моделювання, CAD-моделювання та технології ЧПК. Потім листовий алюміній був вручну накладений на дерев’яний каркас кузова у поєднанні з оригінальним шасі та двигуном Lancia Aprilia 1938 року. Нарешті, через два роки, у 2008 році репліка колишнього унікального автомобіля засяяла своїм повним блиском.
Завдяки передньому приводу та потужності двигуна 80 к.с. автомобіль розганяється майже до 130 км/год.
Модель цього оригінального автомобіля випустив у 2022 році німецький AutoCult з артикулом ATC04036 та лімітом 333 шт.
Традиційно, моделі Автокульта - це смола та висока якість деталювання. Хоча на моїй моделі є невеликий дефект з фарами.
Ціни на Автокульт дещо завищені, оскільки вони випускають моделі рідкісних машин (які більше ніхто не випускає) та ще й невеликими тиражами.
Автомобілі використовувалися в багатьох перегонах, включаючи Mille Miglia та Circuito di Pescara, на яких керували Еудженіо Мінетті, син Енріко та Луїджі Віллорезі, під кольором Scuderia Ambrosiana. Наразі всі три машини зникли.
Щоб відсвяткувати сторіччя Lancia та давню співпрацю між маркою та міланським виробником кузовів для спортивних версій, Андреа Загато вирішив відтворити Lancia Aprilia Sport Aerodinamica, побудовану його дідом Уго в 1938 році. Складний процес почався з пари чорно-білих фотографій машини – єдине джерело точної інформації, що залишилося. Оскільки оригінального автомобіля більше не існує, для реконструкції кузова Aprilia Sport було використано сучасне цифрове моделювання, CAD-моделювання та технології ЧПК. Потім листовий алюміній був вручну накладений на дерев’яний каркас кузова у поєднанні з оригінальним шасі та двигуном Lancia Aprilia 1938 року. Нарешті, через два роки, у 2008 році репліка колишнього унікального автомобіля засяяла своїм повним блиском.
Завдяки передньому приводу та потужності двигуна 80 к.с. автомобіль розганяється майже до 130 км/год.
Модель цього оригінального автомобіля випустив у 2022 році німецький AutoCult з артикулом ATC04036 та лімітом 333 шт.
Традиційно, моделі Автокульта - це смола та висока якість деталювання. Хоча на моїй моделі є невеликий дефект з фарами.
Ціни на Автокульт дещо завищені, оскільки вони випускають моделі рідкісних машин (які більше ніхто не випускає) та ще й невеликими тиражами.