В цьому сезоні чемпіонат ще більше став змаганням бюджетів. Приватні пілоти не мали жодного шансу там, де в битві зійшлися титани. Альфа Ромео змогла залучити потужного спонсора, і дві головні машини красувались в кольорах Martini.
Нова модифікація Альфа-Ромео зійшла зі стапелів незадовго до початку сезону, гонщикам бракувало тестового "накату". Навіть з вице-чемпіоном Ф1 Мікеле Альборето та переможцем італійської ФЗ Джанкарло Физикеллою, міланська команда змушена була грати другу роль, з ностальгією згадуючи сезон 93, де АР завдавала темп боротьби.
В 1995 році зміни в правилах дозволяють встановити підвіску, схожу на ту, що використовувалась у гонках Гран Прі, – на подвійних важілях з амортизаторами, розташованими горизонтально. До середини сезону спеціалісти з аеродинаміки переглянули рішення заднього бамперу. Аеродинамічний обвіс швидко еволюціонував, форма переднього бамперу, зокрема маленькі повітроводи по боках для масляного радіатора, також змінювались дуже часто часто. Спеціалістам з двигунів довелось вдосконалювати випускну систему.. Вихлопні труби виходили тепер в спеціальний короб, відокремлений від дифузора.
Щоб скласти гідну конкуренцію автомобілям із Штутгарта, конструктори із Мілану повинні були заново переробити свій автомобіль – в міжсезоння інженери провели велику роботу. Результатом її стала нова модифікація моделі 155V6Ti – Step 2. Автомобіль створили майже заново – нова трансміссія, електронний контроль диференціала, незалежна підвіска на поперечних трикутних важелях, вдосконалена аеродинаміка.
Проте на презентацію перед початком сезону міланці викотили автомобіль старої модифікації, проте в кольорах титульного спонсора.
Протягом сезону Алессандро Нанніні лише двічі піднявся на подіум, зайнявши в підсумку лише 11 місце. Нікола Ларіні став шостим, маючи в доробку п'ять подіумів в заліку ДТМ, і став четвертим в заліку ІТС, завоювавши єдину перемогу в Хельсінкі








