Подія - 2011 24 Hours of Le Mans
Дата проведення - 11-12 червня 2011 року
Автомобіль - Aston Martin AMR-One
Силовий агрегат - Aston Martin 2.0 L Turbo I6
Клас - LMP1
Команда - Aston Martin Racing
Екіпаж - Stefan Mucke / Darren Turner / Christian Klien
Позиція - не фінішував
Кількість кіл - 4
Aston Martin AMR-One - спортивный прототип Ле-Мана, побудований підрозділом Prodrive Aston Martin Racing. Автомобіль став наступником Aston Martin DBR1-2.
На фоні успіху як гоночного автомобіля DBR9 GT, так і чудового закритого прототипа LMP1 на базі Lola B09/60, а також перед лицем різко мінливих правил, спрямованих на ппідвищення ефективності та балансу продуктивності, Aston Martin Racing взяла на себе сміливість розробити власний автомобіль LMP1 напередодні Міжконтинентального кубку Ле-Мана 2011 року. Це була перша спроба британської марки виграти Ле-Ман на автомобілі власної збірки після злощасного AMR1 Group C 1989 року.
Щоб відповідати новим правилам, введеним ACO для гонок на витривалість, AMR-One оснащений меншеним 2,0-літровим рядним шестициліндровим бензиновим двигуном з турбонаддувом потужністю приблино 540 к.с. та має плавник за кабіною. AMR-One побудований на легкому шассі з вуглецевого волокна з відкритим верхом, на відміну від закритих кабін сучасних Peugeot 908 та Audi R18. Така конструкція вважалась більш легкою, простою і зручною для швидкої заміни пілота.
Нестача часу змусила Prodrive впровадити новаторскі на той момент розробки та створення зовсім нового автомобіля з нуля, котрий отримав назву AMR-One. Було використано передове цифрове програмне забезпечення та виконано швидке прототипування з використанням 3D-печаті.
Двигун, шестиступінчата полуавтоматична коробка передач Xtrac і створене на замовлення шассі з вуглецевого волокна ховались за кузовом з вуглецевого, который, який хоч і був не таким аеродинамічно естетичним, як його конкуренти, міг похвалитися деякими новими деталями, такими як боковий радіатор з полосами, выпускні отвори і високий ніс, підвішений на двух контрфорсах та розділяючий два розумних «скрізних» повітряних тунеля.
Початковий намір Aston Martin полягав у тому, щоб побудувати шість AMR-One для участі в сезоні 2011 року та дати бій Audi і Peugeot. Однак у результаті короткого періоду випробувань та розробки було закінчено тільки два автомобілі, пофарбованих у легендарні синій та оранжевий кольори компанії Gulf Oil, титульного спонсора Aston Martin Racing. У гонці «6 годин Кастеле» новий AMR-One квалифікувався з відставанням від Pescarolo на 5 секунд. В гонці справи пішли на спад, і AMR-One фінішував далеко позаду. Подальші проблеми продовжувались, поскільки вони проїхали всього декілька кіл у тестовий день Ле-Мана та були набагато повільніші, ніж кращі автомобілі LMP1. За поганим тестуванням був їх вихід з 1000-кілометрового Спа, щоб продовжити приватні тести у Ле-Мані.
В гонці «24 години Ле-Мана» автомобіль № 009 зійшов с дистанції всього після двух кіл, в той час як автомобіль № 007 провів чотири години в боксі, перш ніж офіційно зійти з дистанції, проїхавши всього чотири кола. Корнем проблеми в день гонки був допоміжний привідний шків автомобіля, який приводив у рух генератор та водяний насос. Два шассі AMR-One подолали близько 2500 км по ходу минулої практики і кваліфікації на трасі Circuit de la Sarthe. За цей час інженери діналися, що шківи приводу, які були виготовлені з алюмінієвих заготовок тріскались після декількох годин роботи. Було прийнято рішення виготовити шків з надміцної сталі на заводі у Банбері та відправити його до Ле-Ману як раз перед гонкою. Чого команда не передбачила, так це того, що більш важкі сталеві шківи, в яких не були передбачені отвори, вдарили по торсіонам двигуна та вивели механіку автомобіля з ладу, змусивши обидві машини зійти з дистанції. Керівництво Aston Martin Racing принйяло важке рішення зняти AMR-One з змагань та припинити усі розробки. На 1000 км Сільверстоуна Aston Martin відмовилась від AMR-One, замінивши їх старішими, але більш швидкісними Lola-Aston Martin B09/60.
AMR-One був чудовим прикладом того, що могло би бути, якщо на розробку цього технологічного прототипу Ле-Мана було виділено час та бюджет, а його перспективний потенціал був би реалізований.
Дизайнер - George Howard-Chappell
Шассі - карбоновый монокок
Підвіска (передня) - Подвійний поперечний важіль з толкачем, амортизатори Koni
Підвіска (задня) - Подвійний поперечний важіль з регульованими амортизаторами Koni
Довжина - 4,640 mm
Ширина - 1,990 mm
Колісна база - 2,930 mm
Гума - Michelin
Іксо. Ненавиджу цього виробника за погане відношення до історичного матеріалу. Вони дуже часто туплять, при чому там де цього можна не робити. В данному випадку не зрозуміло, що вони мали на увазі клеячи декалі. Модель із леманівської серії, але самі деки не від Ле Манівської версії. Скоріше всього якась до гоночна презентація, про яку мало хто знає. А в остальному можедь непогана.
